"Розрушники" Люфтвафе Bf 110, Me 210, Me 410. Харук А.

Zerstorer ("Руйнувач") - так у німецькому військово-морському флоті називали есмінці, а в Люфтваффі - особливий клас літаків, який не мав аналога в радянській авіації, будучи породженням концепції бліцкригу і призначаючись для бойового застосування над ворожою територією, руйнування ВПС супротивника та забезпечення дій власних бомбардувальників. Однак ідея виявилася мертвонародженою - перший же "Церштерер" Bf 110, спроектований В. Мессершмітом як далекий винищувач супроводу та завоювання переваги в повітрі, використовувався за прямим призначенням зовсім недовго: вже влітку 1940 стало ясно, що з поставленими задачами справляється, і довелося терміново модифікувати його в швидкісний бомбардувальник, розвідник і нічний винищувач, причому, якщо на Західному фронті він використовувався, перш за все, як перехоплювач, ставши основою ППО Рейху, то в Росії - як ударний літак.Куди менше вдало склалася доля машин, які повинні були прийти йому на зміну, - Me 210 став головним провалом у кар'єрі Мессершмітта, побивши всі "рекорди" аварійності, занапастивши безліч льотчиків і, зрештою, будучи з ганьбою знято з виробництва, а кардинально перероблений Me 410, який, нарешті, вдалося "довести до розуму", почав надходити в бойові частини надто пізно, коли його ніша була давно зайнята винищувально-бомб ардувальними модифікаціями Fw 190, і головних успіхів досяг як важкого денного винищувача ППО, хоча це "амплуа" навіть не розглядалося при виробленні тактико-технічних вимог до проекту. У результаті склалася парадоксальна ситуація, коли "старий" Bf 110 знаходився у виробництві довше літаків, створених для його заміни, і застосовувався з першого і до останнього дня війни. перших гучних перемог до нищівного розгрому та беззастережної капітуляції гітлерівської Німеччини