Білі ігри під грифом «секретно».

Зимові Олімпійські ігри... у більшості людей ці три слова незмінно асоціюються з льодом, що іскриться, під ковзанами хокеїстів, фігуристів і ковзанярів, з засніженими лижними трасами, що тікають за горизонт, з безстрашними спортсменами, які стрімко мчать по крутих жолобах на бобах і санях. як птахи, з вигнутих трамплінів або, навпаки, зриваються з гірських вершин у снігову прірву, майстерно лавіруючи між різнокольоровими прапорцями. А ще ці три слова символізують найвищий градус справжньої спортивної боротьби, яка протягом усіх Ігор йде на кожній з олімпійських арен і своїм розпалом і пристрастю свідомо чи мимоволі спростовує знамениту тезу засновника Олімпійських ігор сучасності П'єра де Кубертена про те, що головне в Іграх «не перемога, а участь».У вболівальників зі стажем згадка про Олімпійські ігри мимоволі народжує і своєрідну ностальгію на той час, коли успіхи радянських олімпійців, їхні численні перемоги та медалі були візитною карткою вітчизняного спорту.